ФОЛЬКЛОРНІ ДЖЕРЕЛА ОПОВІДАННЯ ІВАНА ФРАНКА «ГУЦУЛЬСЬКИЙ КОРОЛЬ»

Анотація

У статті проаналізовано оповідання Івана Франка «Гуцульський король». З’ясовано, що цей незавершений твір письменника написано на основі уснословесних матеріалів, які автор зафіксував 1898 р. під час тривалого відпочинку у селі Довгополе на Гуцульщині. Фольклоризм цього зразка малої прози виявляється і на змістовому (опрацьовано популярний фольклорний сюжет про кривавого «устєріцького мандатора» Карла Гердлічку), і на формальному (збережено особливості народного оповідного стилю) рівнях. Іван Франко для викладу історії про жорстокого цісарського урядника, який, прикриваючись боротьбою із численними ватагами «розбійників-опришків», упродовж понад чверті століття своїми загонами озброєних «пушкарів» наганяв жах на гуцулів, використав так зване оповідання з обрамленням. Тип такого оповідання вирізняється «обгортанням» основної історії додатковою, яка виконує функцію прологу та епілогу. У ролі вступного та завершального акордів письменник зужив оповідку про ніч без сну через сильний зубний біль і дальшу зустріч із народними майстрами стоматологічної страви, батьком і сином Освіцінськими. Старий гуцул Андрій Освіцінський, який деякий час був війтом Довгополя, мав великий життєвий досвід і вмів прецікаво розказувати. Спершу він поділився своїми знаннями щодо поводження з капризним родом зубів (принагідно натякає на обізнаність із замовляннями від зубного болю), а потім, за спонукою вдячного пацієнта (хворий зуб було швидко і безболісно вирвано), перейшов до згадок про колишні часи, акцентуючи увагу на історії злетів і падіння мандатора Карла Гердлічки. У магістральну сюжетну лінію, у якій ідеться про злочинне владарювання урядника і його раптовий крах (доживав віку в бідності, покинутий усіма) через четверту за ліком молоду зрадливу дружину, уплетено й інші відомі в усній словесності мотиви. Зокрема, згадано про особливості опришківства у першій половині ХІХ ст., про традиційні заняття гуцулів, про відгомін революційних подій 1848–1849 рр. і діяльність славного Лук’яна Кобилиці у долині Черемоша. Підкреслено, що, незважаючи на глибоку закоріненість у фольклорі, у «Гуцульському королі» виразно відчутна «печать духу» неперевершеного майстра слова Івана Франка.