СТРІЛЕЦЬКА ФРАНКІАНА ЯКИМА ЯРЕМИ У ТАБОРІ ІНТЕРНОВАНИХ УГА (1919–1922)

Анотація

У статті вперше озвучено питання стрілецької франкіани Якима Яреми (1884–1964) як частини його франкознавчого спадку, до аналізу залучено дві публікації, які стосуються періоду визвольних змагань у життєписі науковця, зокрема часу його перебування у таборах інтернованих вояків УГА у м. Німецьке Яблонне у Чехо-Словацькій Республіці у 1919–1922 рр. Ідеться про науково-популярний нарис з остаточною назвою «Іван Франко. 1916–1921» та допис-хроніку «Один день в Йосефові – 12.VI.1921: Франкове свято в Йосефові», які були опубліковані на сторінках табірної газети «Український стрілець», редактором якої Я. Ярема був. Праці розглянуто в контексті табірної франкіани, яка також як окрема тема у літературознавстві не піднімалася, – її наративів, організаційних навчальних, публікаційних, культурних заходів та в контексті тих екзистенційних умов, у яких опинилося січове стрілецтво у період геополітичної невизначеності статусу галицьких земель. Установлено та окреслено й ідейно-естетичні зв’язки стрілецьких публікацій і заходів Я. Яреми з його попередньою франкознавчою діяльністю, адже той мав особисте знайомство з Іваном Франком, був дотичний до організації його ювілейного приїзду на Тернопільщину і, зокрема, із розвідкою «Мойсей. Поема Іван Франка. Критична студія. На стрічу ювилею сороклітньої працї Духа-Творця новочасної України» (Тернопіль, 1912). З’ясовано, що Я. Ярема суттєво спричинився до формування розлогого меморіального дискурсу щодо життєтворчого феномена І. Франка, фіксуючи його імення як на навчальному рівні (лекторії, реферати), так і в культурно-виховному процесі (концерти, вистави, декламації). Тут виокремлюється і «Франкове» число «Українського стрільця», присвячене п’ятій річниці відходу І. Франка у вічність, яке вивершує табірну франкіану стрілецтва УГА із меморіальним етюдом Я. Яреми, добіркою творів І. Франка, які для стрілецького покоління мали імперативне ідентифікаційне значення («Не пора», «Каменярі», «Мойсей», «Січовий марш», «Великі роковини» тощо). І. Франко у свідомості таборового стрілецтва, як свідчить франкіана Я. Яреми, і надалі займає місце екзистенційної точки опори, першого стрільця, духовного батька і провідника, на заповіти якого мілітарне юнацтво орієнтувалося. Сам же Я. Ярема в умовах драматичного розв’язання питання української державності у власній інтерпретації життєпису І. Франка для стрілецтва подає приклад максимальної буттєвої стійкості, незламності інтелектуала та людини чину, який переміг обставини, зумів не лише самостворитися як self-made men, а й став українським Мойсеєм.