ГОРОДИЩА ТА НЕКРОПОЛІ ЛІВОБЕРЕЖЖЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ ЯК АРХЕОЛОГІЧНІ МАРКЕРИ ПРОТОМІСЬКИХ УТВОРЕНЬ

Анотація

У статті розглянуто проблему урбанізації Київської Русі та специфіку поселенських структур Дніпровського Лівобережжя XI–XII ст. Мета статті – з’ясувати причини виникнення та занепаду протоміських центрів (Гочево, Горналь, Зелений Гай, Липове) у контексті міжнародної торгівлі. Методологія дослідження ґрунтується на археологічному, історико-порівняльному та типологічному аналізі матеріалів городищ, селищ і некрополів, а також на вивченні писемних джерел щодо торговельних привілеїв. Наукова новизна полягає у встановленні того, що зазначені поселення були протомістами, функціонування яких безпосередньо залежало від державної підтримки сухопутного шляху Булгар–Київ. Виявлено, що їхній розквіт у XI – першій половині XII ст. був зумовлений торговельними договорами часів Володимира Святославича, а занепад – не військовим знищенням, а політичною дестабілізацією маршруту. Висновки. У результаті дослідження з’ясовано, що лівобережні протоміста становлять «тупикову» лінію урбанізації, орієнтовану на транзитний капітал без стабільних зв’язків із сільською округою. Їхня загибель у середині XII ст. стала наслідком суперництва між Володимиро-Суздальським князівством та Волзькою Булгарією. Доведено, що процес містоутворення був нелінійним, а відсутність внутрішньої економічної бази робила такі центри вразливими до змін геополітичної кон’юнктури