УКРАЇНСЬКИЙ БАРОКОВИЙ ТРАКТАТ ЯК ОСНОВА ЕСЕЇСТИКИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2307-1222.2026-61-12

Ключові слова:

бароко, есеїстика, трактат, жанр, літературний стиль, інтелектуальна публіцистика, медіапростір, медіа, наратив, композиційна специфіка

Анотація

Статтю присвячено дослідженню українського барокового трактату як основи розвитку есеїстики. Проаналізовано структурні, стилістичні та ідейні особливості барокових текстів, які були поширені в Україні у XVII–XVIII ст., та їхній вплив на формування есе як літературного жанру. Особливу увагу приділено риторичним засобам, символіці та образності, що є характерними для барокової літератури і стали невід’ємною частиною есеїстичного стилю. Розглянуто ключові аспекти барокового трактату, зокрема його дидактичний характер, поєднання релігійних та філософських мотивів, а також прагнення до гармонії між духовним і матеріальним. Наголошено на тому, що ці риси знайшли своє відображення у багатьох творах українських есеїстів, які використовували барокові прийоми для висловлення складних ідей у зрозумілій і водночас витонченій формі. Акцентовано увагу на історичному контексті розвитку українського бароко, його взаємодії з європейськими літературними традиціями та особливостях адаптації до національних умов. Продемонстровано, як українські мислителі того часу створювали унікальні тексти, що поєднували традиційні барокові елементи з локальною тематикою. Окремо розглянуто вплив українського барокового трактату на сучасну есеїстику, яка часто звертається до тих самих прийомів: метафоричності, багатошаровості змісту, гри зі словами та образами. Зроблено висновок, що барокова літературна спадщина не лише зберегла свою актуальність, а й стала джерелом натхнення для багатьох сучасних авторів. Підкреслено важливість українського барокового трактату як культурного феномену, який відіграв значну роль у формуванні есеїстики як жанру. Наукове осмислення діалогу барокових трактатів і есеїстики дає змогу виокремити нові грані жанрів, визначити ключові тенденції формування жанрової системи української літератури, краще зрозуміти витоки сучасної літератури та оцінити її багатогранність, сприяє глибшому розумінню історико-культурного контексту української літератури та її зв’язків із загальноєвропейськими тенденціями.

Посилання

Архиєпископ Ігор (Ісіченко). «Миръ съ Богомъ человѣку» в контексті богослов’я покаяння. Інокентій Гізель. Вибрані твори в 3-х томах. Київ ; Львів : Свічадо, 2012. Т 3. С. 133–153.

Астаф’єв О. «Тренос» Мелетія Смотрицького у діалозі із сучасністю. Слово і час. 2016. № 7. С. 34–46.

Борисенко К. Явище синкретизму поезії та прози в українській літературі барокової доби : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.01. Харків, 2003. 18 с.

Броджі-Беркофф Дж. «Мир з Богом чоловіку» як система моральної філософії. Інокентій Гізель. Вибрані твори в 3-х томах. Київ ; Львів : Свічадо, 2012. Т. 3. С. 103–133.

Єфремов С.О. Історія українського письменства. Київ : Феміна, 1995. 686 с. URL: https://tarnawsky.artsci.utoronto.ca/elul/history/Iefremov/Ist-pysm02.pdf

Іванова Н. Специфіка есею як жанру художньо-небелетристичної літератури. Слово і Час. 2007. № 9. С. 15–25.

Ісіченко І. Війна барокових метафор. «Камінь» Петра Могили проти «підзорної труби» Касіяна Саковича. Харків : Акта, 2017. 348 с.

Літературознавча енциклопедія : у 2-х т. / авт.-уклад. Ю.І. Ковалів. Київ : Академія, 2007. Т. 2. 624 с.

Гром’як Р.Т., Ковалів Ю.І. Літературознавчий словник-довідник. 2-е вид. Київ : Академія, 1997. 752 с.

Матушек О. Проповіді Лазаря Барановича в дискурсі українського Бароко. Харків : Майдан, 2013. 360 с.

Поплавська Н., Федько О. Українські польськомовні трактати в комунікативному дискурсі зрілого бароко. Київські полоністичні студії. 2025. Т. 41. С. 332–346. URL: https://kps.philology.knu.ua/en/article/view/7107/6200

Радишевський Р. «Літос» і духовна спадщина Петра Могили. Петро Могила. Літос. Київ : Талком, 2018. С. 4–41.

Сребнюк В. «Апокрисис» Христофора Філалета та «Антиризис» Іпатія Потія у полемічному дискурсі кінця XVI ст. Київські полоністичні студії. 2014. Т. 24. С. 571–576.

Сухарєва С. Риторичний простір польськомовної прози ХVІІ ст. Луцьк : Вежа-Друк, 2015. 370 с.

Ткачук Р. Полемічна традиція унійних письменників кінця ХVІ – першої половини ХVІІ ст.: доба і постаті, текст і протекст, риторика і поетика. Київ : КММ, 2019. 462 с.

Ушкалов Л.В. Література і філософія: доба українського бароко. 2-е вид., стер. Харків : О. Савчук, 2019. 416 с.

Федько О. Український бароковий трактат: парадигматика жанру. Актуальні питання гуманітарних наук. 2024. Вип. 77. Т. 3. С. 214–221. DOI: https://doi.org/10.24919/2308-4863/77-3-29

Шебеліст С. Теоретичні аспекти жанру есею. Слово і Час. 2007. № 11. С. 48–56.

Шебеліст С. Трансформаційні процеси в системі журналістських жанрів. Вісник Львівського університету. Серія «Теле- та радіожурналістика». 2010. Вип. 9. Ч. 1. С. 274–280.

Шевченко Т. Есеїстика українських письменників як феномен літератури кінця ХХ – початку ХХІ ст. : монографія. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2019. 584 с.

Шевченко Т. Есей: у пошуках національної (само)ідентифікації. Проблеми сучасного літературознавства. 2017. Вип. 25. С. 79–92.

Яковенко Н. У пошуках Нового неба: Життя і тексти Йоаникія Ґалятовського. Київ : Критика, Laurus, 2017. 704 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-04-10

Номер

Розділ

ФІЛОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ