УКРАЇНСЬКИЙ БАРОКОВИЙ ТРАКТАТ ЯК ОСНОВА ЕСЕЇСТИКИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2307-1222.2026-61-12Ключові слова:
бароко, есеїстика, трактат, жанр, літературний стиль, інтелектуальна публіцистика, медіапростір, медіа, наратив, композиційна специфікаАнотація
Статтю присвячено дослідженню українського барокового трактату як основи розвитку есеїстики. Проаналізовано структурні, стилістичні та ідейні особливості барокових текстів, які були поширені в Україні у XVII–XVIII ст., та їхній вплив на формування есе як літературного жанру. Особливу увагу приділено риторичним засобам, символіці та образності, що є характерними для барокової літератури і стали невід’ємною частиною есеїстичного стилю. Розглянуто ключові аспекти барокового трактату, зокрема його дидактичний характер, поєднання релігійних та філософських мотивів, а також прагнення до гармонії між духовним і матеріальним. Наголошено на тому, що ці риси знайшли своє відображення у багатьох творах українських есеїстів, які використовували барокові прийоми для висловлення складних ідей у зрозумілій і водночас витонченій формі. Акцентовано увагу на історичному контексті розвитку українського бароко, його взаємодії з європейськими літературними традиціями та особливостях адаптації до національних умов. Продемонстровано, як українські мислителі того часу створювали унікальні тексти, що поєднували традиційні барокові елементи з локальною тематикою. Окремо розглянуто вплив українського барокового трактату на сучасну есеїстику, яка часто звертається до тих самих прийомів: метафоричності, багатошаровості змісту, гри зі словами та образами. Зроблено висновок, що барокова літературна спадщина не лише зберегла свою актуальність, а й стала джерелом натхнення для багатьох сучасних авторів. Підкреслено важливість українського барокового трактату як культурного феномену, який відіграв значну роль у формуванні есеїстики як жанру. Наукове осмислення діалогу барокових трактатів і есеїстики дає змогу виокремити нові грані жанрів, визначити ключові тенденції формування жанрової системи української літератури, краще зрозуміти витоки сучасної літератури та оцінити її багатогранність, сприяє глибшому розумінню історико-культурного контексту української літератури та її зв’язків із загальноєвропейськими тенденціями.
Посилання
Архиєпископ Ігор (Ісіченко). «Миръ съ Богомъ человѣку» в контексті богослов’я покаяння. Інокентій Гізель. Вибрані твори в 3-х томах. Київ ; Львів : Свічадо, 2012. Т 3. С. 133–153.
Астаф’єв О. «Тренос» Мелетія Смотрицького у діалозі із сучасністю. Слово і час. 2016. № 7. С. 34–46.
Борисенко К. Явище синкретизму поезії та прози в українській літературі барокової доби : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.01. Харків, 2003. 18 с.
Броджі-Беркофф Дж. «Мир з Богом чоловіку» як система моральної філософії. Інокентій Гізель. Вибрані твори в 3-х томах. Київ ; Львів : Свічадо, 2012. Т. 3. С. 103–133.
Єфремов С.О. Історія українського письменства. Київ : Феміна, 1995. 686 с. URL: https://tarnawsky.artsci.utoronto.ca/elul/history/Iefremov/Ist-pysm02.pdf
Іванова Н. Специфіка есею як жанру художньо-небелетристичної літератури. Слово і Час. 2007. № 9. С. 15–25.
Ісіченко І. Війна барокових метафор. «Камінь» Петра Могили проти «підзорної труби» Касіяна Саковича. Харків : Акта, 2017. 348 с.
Літературознавча енциклопедія : у 2-х т. / авт.-уклад. Ю.І. Ковалів. Київ : Академія, 2007. Т. 2. 624 с.
Гром’як Р.Т., Ковалів Ю.І. Літературознавчий словник-довідник. 2-е вид. Київ : Академія, 1997. 752 с.
Матушек О. Проповіді Лазаря Барановича в дискурсі українського Бароко. Харків : Майдан, 2013. 360 с.
Поплавська Н., Федько О. Українські польськомовні трактати в комунікативному дискурсі зрілого бароко. Київські полоністичні студії. 2025. Т. 41. С. 332–346. URL: https://kps.philology.knu.ua/en/article/view/7107/6200
Радишевський Р. «Літос» і духовна спадщина Петра Могили. Петро Могила. Літос. Київ : Талком, 2018. С. 4–41.
Сребнюк В. «Апокрисис» Христофора Філалета та «Антиризис» Іпатія Потія у полемічному дискурсі кінця XVI ст. Київські полоністичні студії. 2014. Т. 24. С. 571–576.
Сухарєва С. Риторичний простір польськомовної прози ХVІІ ст. Луцьк : Вежа-Друк, 2015. 370 с.
Ткачук Р. Полемічна традиція унійних письменників кінця ХVІ – першої половини ХVІІ ст.: доба і постаті, текст і протекст, риторика і поетика. Київ : КММ, 2019. 462 с.
Ушкалов Л.В. Література і філософія: доба українського бароко. 2-е вид., стер. Харків : О. Савчук, 2019. 416 с.
Федько О. Український бароковий трактат: парадигматика жанру. Актуальні питання гуманітарних наук. 2024. Вип. 77. Т. 3. С. 214–221. DOI: https://doi.org/10.24919/2308-4863/77-3-29
Шебеліст С. Теоретичні аспекти жанру есею. Слово і Час. 2007. № 11. С. 48–56.
Шебеліст С. Трансформаційні процеси в системі журналістських жанрів. Вісник Львівського університету. Серія «Теле- та радіожурналістика». 2010. Вип. 9. Ч. 1. С. 274–280.
Шевченко Т. Есеїстика українських письменників як феномен літератури кінця ХХ – початку ХХІ ст. : монографія. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2019. 584 с.
Шевченко Т. Есей: у пошуках національної (само)ідентифікації. Проблеми сучасного літературознавства. 2017. Вип. 25. С. 79–92.
Яковенко Н. У пошуках Нового неба: Життя і тексти Йоаникія Ґалятовського. Київ : Критика, Laurus, 2017. 704 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.







