НАГОЛОШЕННЯ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ У ПОЕМІ «ЕНЕЇДА» І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО

Анотація

На сьогодні українська акцентологія має значні здобутки завдяки науковим доробкам українських мовознавців – О. Потебні, І. Огієнка, Л. Булаховського, З. Веселовської, В. Скляренка, В. Винницького, російських – О. Шахматова, В. Дибо, А. Залізняка, В. Колесова, Р. Булатової, С. Ніколаєва, В. Замятіної, а також зарубіжних лінгвістів – Г. Гірта, Ф. де Соссюра, Є. Куриловича, В. Кіпарського. Проте історія українського літературного наголосу все ж таки ще остаточно не досліджена. Тому для вивчення проблеми становлення українського літературного наголосу актуальним є його дослідження в поетичних творах І. Котляревського – основоположника нової української літературної мови. Поема „Енеїда” І. Котляревського вже була у полі зору українських акцентологів. Наголошення іменників досліджувала А. Зинякова, акцентуацію прикметників, числівників, займенників та прислівників – В. Желязкова. Метою нашої статті є проаналізувати наголошення дієприкметників у поемі „Енеїда” І. Котляревського, зіставивши його з наголошенням у сучасній українській літературній мові. Акцентуаційний аналіз 60 дієприкметників у мові поеми І. Котляревського дає підстави стверджувати, що загалом авторське наголошування не відрізняється від сучасної літературної норми. Лише в окремих контекстах є розбіжності з сучасною акцентуаційною нормою, однак такі приклади є нечисленними, епізодичними і, як правило, підпорядковані ритмомелодичній структурі вірша. Водночас наголошування дієприкметників у поемі відбиває реальну тогочасну мовну практику.