ПОЛОНІЗМИ-ОНІМИ В ГОВІРКАХ ВОЛИНСЬКОГО ПОЛІССЯ І ПІДЛЯШШЯ

Анотація

У статті розглянуто полонізми-оніми у західнополіському діалекті української мови на матеріалі волинсько-поліських та підляських говірок, що функціонують у різних державах. Актуальність розвідки зумовлена потребою комплексного аналізу власних назв польського походження, які досі залишалися на периферії діалектологічних та ономастичних студій. Метою дослідження є порівняння особливостей уживання антропонімних полонізмів у двох говіркових групах, а також з’ясування їхньої структурної, мотиваційної специфіки. Матеріал дослідження охоплює прізвища, власні особові імена, їхні варіанти та прізвиська, зафіксовані у словниках, діалектних текстах і художніх джерелах. Заявлено, що полонізми в антропонімії є різночасовими: у волинсько-поліських говірках вони здебільшого пов’язані з міжвоєнним періодом перебування регіону у складі Польщі, тоді як у підляських говірках польський вплив є безперервним і зумовлений постійним мовним контактом. Нових прізвищ-полонізмів серед мешканців Волинського Полісся у повоєнний період не виявлено, але фіксовано полонізми-ононіми серед варіантів власних імен (Matěusz ˂ Matvii, Jantek ˂ Anton, Józsek ˂ Josyp, Jákub ˂ Jaków, Gęna ˂ Jevheniia, Kásʹa ˂ Kateryna), дещо менше серед прізвиськ (Basya, Vladzo, Kazik, Ksiądz, Polachók, Tómash, Tsięcia). Визначено, що варіанти власних особових імен є найбільш продуктивним і динамічним шаром онімної лексики, який найшвидше реагує на міжмовні контакти. Виявлено серед полонізмів-прізвищ 161 назву, серед полонізмів-імен та їхніх варіантів – 128 назв, 94 назви серед полонізмів-прізвиськ. Отримані результати поглиблюють уявлення про ономастичні процеси в умовах багатомовності та мають значення для подальших діалектологічних досліджень.