ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО ПРОЄКТУВАННЯ ПРЕДМЕТНО-ІГРОВОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ (НА МАТЕРІАЛІ ОСЕРЕДКУ НАСТІЛЬНИХ ІГОР)
DOI:
https://doi.org/10.25128/2415-3605.23.1.12Ключові слова:
освітньо-розвивальне середовище, предметно-ігрове середовище, дитина дошкільного віку, настільна гра, майбутні вихователі, підготовка фахівцяАнотація
Актуальність дослідження зумовлена сучасним рівнем розвитку освітнього процесу в закладах дошкільної освіти відповідно до освітніх новацій та реформ, як-от оновлення Державного стандарту дошкільної освіти, забезпечення якості дошкільної освіти та її відповідність європейським стандартам. Зазначено, що предметно-ігрове середовище закладу дошкільної освіти є одним із критеріїв, за яким оцінюють рівень якості освітнього процесу, чим зумовлено важливість його вивчення майбутніми вихователями. Узагальнено зміст теоретичної та практичної підготовки майбутніх вихователів до проєктування предметно-ігрового середовища закладу дошкільної освіти на матеріалі осередку настільних ігор. Для дослідження використано такі методи: дефінітивний, структурний і порівняльний аналіз, узагальнення тощо. Уточнено взаємозв’язки між ключовими поняттями змісту теоретичної підготовки майбутніх вихователів та закцентовано на важливості розуміння їх спільності й відмінності, ієрархічної підпорядкованості та зумовленості: «освітньо-розвивальне середовище закладу освіти» як педагогічна категорія і наукове знання; «предметно-ігрове середовище ЗДО» – сутнісна видозміна традиційного ОРС саме для ланки дошкільної освіти; «осередок дитячої діяльності» – місце зосередження, виникнення й розгортання специфічних видів дитячої діяльності; тощо. Визначено, що предметно-ігрове середовище є сутнісною модифікацією освітньо-розвивального середовища й зберігає його структуру: предметно-просторовий, мотиваційно-пізнавальний, психолого-дидактичний, соціально-комунікаційний компоненти. Наголошено, що основним положенням, яке засвоюють здобувачі вищої освіти, є взаємозалежність між оптимальним режимом взаємодії та розташуванням меблів, атрибутів, предметів. Обґрунтовано методи і форми навчальної діяльності здобувачів вищої освіти з проєктування предметно-ігрового середовища ЗДО: вивчення нормативних документів, які регулюють освітній процес у ЗДО; схематизація та моделювання взаємодій і видів діяльності дитини; створення мудборду осередку дитячої діяльності; відвідування ЗДО для спостереження за освітнім процесом.
Посилання
Закон України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 року № 2628-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14#Text.
Коуч-зшиток до дисципліни «Педагогіка раннього і дошкільного дитинства» підготовки СВО бакалавра / К. Л. Крутій; Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського. Вінниця, 2020. 194 с.
Крутій К. Л. Освітній простір дошкільного навчального закладу: монографія у 2 ч. К.: Освіта, 2009. 307 с.
Луценко І. О. Проєктуємо предметно-ігрове середовище групи. Дошкільне виховання. 2021. №5. С. 9-13.
Освітнє середовище закладу дошкільної освіти: технології проєктування: навч.-метод. посібник /О. Д. Рейпольська, І. М. Гудим, Л. І. Зайцева, І. В. Луценко, В. О. Луценко, Г. Г. Цвєткова; за ред. О. Д. Рейпольської. Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2021. 222 с.
Писарчук О. Т. Особливості формування предметно-розвивального середовища дошкільного навчального закладу. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Сер. Педагогіка. Тернопіль: ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2014. № 4. C. 9–17.
Писарчук О. Т. Підготовка майбутнього вчителя початкової школи до організації освітньо-розвивального середовища: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04. Тернопіль, 2016. 272 с.
Примірний перелік ігрового та навчально-дидактичного обладнання для закладів дошкільної освіти. Затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 19 грудня 2017 року № 1633. URL: https://mon.gov.ua/ua/osvita/doshkilna-osvita/perelik-igrovogo-ta-navchalno-didaktichnogoobladnannya.
Середовище, що належить дітям: порадник для педагогів закладів дошкільної освіти / упор. Н. Софій, Ю. Найда; за заг. ред. В. В. Засенка. К.: ЮНІСЕФ, 2019. 68 с.