МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ СЕМАНТИКИ МОВ ПРОГРАМУВАННЯ СТУДЕНТАМИ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
DOI:
https://doi.org/10.25128/2415-3605.23.1.23Ключові слова:
освітній процес; семантика мови програмування; методична система; професійна освітаАнотація
Показано, що в закладах професійної (професійно-технічної) освіти включення до змісту навчання мов та методів програмування блоку питань, присвячених семіотиці мов програмування сприятиме успішній реалізації системи їх фундаментальної підготовки в предметній галузі «Інформаційні технології». Методична система навчання, побудована в рамках методичної теорії, сприяє оволодінню студентами знаннями та вміннями з семіотики мов програмування. Викладено основні теоретичні та методологічні положення, на підставі яких побудовано методичну систему навчання семіотики мов програмування та метамодель методики навчання у вигляді методичної теорії, яка визначила модель нашого дослідження. На підставі класифікації моделей синтаксису і семантики мов програмування, проведеної для побудови концептуального базису методичної теорії навчання семіотики мов програмування, нами були виділені наступні розділи для навчання семіотики мов програмування: формальний синтаксис мов програмування; змістовна операційна семантика мов програмування; формальна операційна семантика мов програмування; формальна дедуктивна семантика мов програмування; денотаційна семантика мов програмування. На етапі відбору змісту елементів проєктованої нами моделі методичної системи навчання семіотиці мов програмування центральне місце посідає проблема постановки цілей навчання, оскільки відбір змісту інших елементів спрямовано досягнення поставлених цілей. Семіотичні навчальні моделі включають систему завдань, при яких предметна сфера діяльності розгортається в рамках конкретних методів навчання, що передбачають текстові виклади навчальних проблем або завдань.
Посилання
Андон П. І., Лавріщева К. М. Розвиток фабрик програм в інформаційному світі. Вісник НАН України. 2010. № 10. C. 15–41.
Аронов А.О., Дзюбенко А.І. Підхід до створення студентської фабрики програм. Проблеми програмування. 2011. № 3. С. 42–49.
Базурін В. М. Порівняльний аналіз середовищ програмування мовою Python. Новітні комп’ютерні технології. Кривий Ріг: Видавничий центр ДВНЗ «Криворізький національний університет», 2018. Том XVI. С. 281–292.
Глушков В. М. Фундаментальные основы и технология программирования. Программирование. 1980. № 2. С. 13–24.
Баранюк О. Пошук шляхів підвищення ефективності вивчення мови асемблера. Наукові записки. Серія: проблеми методики фізико-математичної і технологічної освіти. Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2011. Вип. 2. С. 18–26.
Лавріщева К. М., Коваль Г. І., Бабенко Л. П. та ін. Нові теоретичні засади технології виробництвасімейств програмних систем у контексті генерувального програмування. Київ: ІПС НАНУ, 2011. 377 с.
Федусенко О. В., Федусенко А. О., Доманецька І. М. Концептуальна модель адаптивної інформаційної системи навчання. Інформаційні технології управління. 2017. № 32. С. 86–90.
Цюцюра М.І., Єрукаєв А.В. Застосування генетичного алгоритму для формування функції належності нечітких множин. Інформаційні технології управління. 2018. № 36. С. 71–75.
Chang C.C. A division algorithm using bisection method in residue number system. International Journal of Computer, Consumer and Control. N 1. 2013. P. 59–66.
Porter R. Design Patterns in Learning to Program: A thesis … for the degree of Doctor of Philosophy. Adelaide, 2006.
Winslow L. Programming Pedagogy: A Psychological Overview. SIGCSE Bulletin. 1996. Vol. 28. No. 3. P. 17–22.