СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД ЯК МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ТЕОРІЇ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Анотація

Охарактеризовано синергетичний підхід як методологічну основу теорії самоорганізації навчальної діяльності молодшого школяра. Проаналізовано дослідження науковців в області синергетики, а саме трансформування її ідей у педагогіці як базової ідеї теорії самоорганізації навчальної діяльності учнів початкової школи, розкрито ключові ідеї та положення синергетики крізь призму тлумачення освітнього процесу. Експлікація проблеми здійснена в контексті аналізу педагогічної системи початкової школи. Подано особливості реалізації синергетичного підходу в школі І ступеня. Розглянуто сутність синергетичного підходу, як міждисциплінарного напряму пізнання. Встановлено, що саме синергетичний підхід дає змогу формувати самоорганізацію навчальної діяльності. Досліджено, що освітній процес в початковій школі також можна вважати відкритою системою, оскільки у ньому здійснюється неперервний процес обміну інформацією (знаннями) між вчителем та учнями (зворотний зв’язок), а також постійно змінюється зміст освіти відповідно до потреб суспільства. Розкрито зміст навчально-пізнавальної діяльності під час формування навичок самоорганізації учнів початкової школи з точки зору синергетичного підходу. Окреслено основні закономірності процесу навчання молодшого школяра як відкритої й складної системи та комплексу багатокомпонентних, міждисциплінарних та багаторівневих знань, які забезпечують можливість виокремити основні напрями реалізації синергетичних ідей в освітньому процесі. Підсумовано, що реалізація синергетичного підходу щодо управління й організації освітнього процесу початкової школи істотно підвищить його ефективність, зробить освітній процес більш гнучким і універсальним.