МІЖКУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ФАХІВЦІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ У КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ЗАРУБІЖНИХ КОНЦЕПЦІЙ

Анотація

Вказано передумови виникнення міжкультурної комунікації як предмета наукового дослідження. Розглянуто питання формування міжкультурної компетенції як необхідного фактора у здійсненні комунікації між представниками різних культур, у підготовці фахівців нової генерації. Розкрито зміст поняття «міжкультурна комунікація», проаналізовано проблемні питання її формування у процесі опанування іноземною мовою. Знання іноземних мов сприяє зняттю психологічних бар’єрів, дозволяє почуватися впевненіше у процесі спілкування з іноземним партнером, а також дає відчуття власної конкурентоспроможності у сучасному світі. Виявлено, що при вступі у комунікацію носіїв різних культур є цілком вірогідна поява певних проблем, пов’язаних з причетністю до різних культур. Спілкування між представниками різних культур ускладнюються не лише через різні мови, а й через те, що на цей процес впливають різні культурні стандарти. Обґрунтовано актуальність поняття «міжкультурна компетенція», представлено погляди західних науковців щодо суті і структури міжкультурної компетентності. Запропоновано моделі міжкультурної компетентності, які свідчать про те, що вона є невід’ємною складовою професійної діяльності майбутніх фахівців. Від рівня сформованості мовної та культурної компетенції особистості залежить точність та ефективність комунікації майбутніх фахівців, а їхнє навчання повинно спрямовуватись на розвиток комунікативної компетенції студентів з перетворенням її у міжкультурну компетенцію. Наведено різні погляди на формування особистості-посередника між культурами. Дано визначення понять «фахівець-медіатор культур», «білінгвальна особистість», «вторинна мовна особистість». У межах концепції «вторинна мовна особистість» звернуто увагу на її особливу модель, що формується у процесі оволодіння другою іноземною мовою. Концентрується увага на аналізі специфічних особливостей фахівця-медіатора культур.