ПІДГОТОВКА ШКОЛЯРІВ ДО СІМЕЙНОГО ЖИТТЯ В КРАЇНАХ ЄВРОПИ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

Анотація

Розглядається зарубіжний досвід підготовки учнівської молоді до сімейного життя. Акцент зроблено на трьох її основних компонентах: дошлюбній підготовці, статевому вихованні, формуванні усвідомленого батьківства. Особлива увага приділена аналізу кожного з цих компонентів в провідних країнах Європи – Великій Британії, Франції, Німеччині, Швеції й ін. Наголошується на важливості сексуальної революції у зміні підходів до вирішення проблем сексуального виховання у навчальних закладах.
Проведено аналіз основних змін системи сімейних цінностей у багатьох європейських країнах, зокрема: легалізовані одностатеве кохання і гомосексуальна сім’я, відбулося статеве знеособлення дитини, в деяких країнах з’явилася третя, невизначена, стать, йдеться про можливість легалізації інцесту і післяпологового аборту тощо. Відзначено, що в переважній більшості європейських педагогічних систем дошлюбна підготовка проводиться у загальноосвітніх закладах через розроблені державні або регіональні програми. Вказані основні змістові аспекти дошлюбної підготовки школярів, зокрема правовий, морально-етичний, господарсько-господарський, психологічний тощо. Разом з тим зазначено, що жодна зарубіжна навчальна програма з підготовки до сімейного життя не є загальнообов’язковою. Усі вони пропонуються на вибір серед інших шкільних предметів.
Детально аналізуються змістові та організаційні риси окремих європейських моделей статевого виховання та сексуальної освіти (Німеччина, Нідерланди, Швеція, Данія тощо). Особливий акцент зроблено на «Стандартах інформації про сексуальне життя», розроблених ВООЗ. На відміну від України, більшість урядів країн Європи позитивно вирішують цю проблему, хоч у різних культурах спостерігаються різні акценти, неоднаковий зміст і тривалість програм сексуальної освіти. Особливий наголос робиться на французькому досвіді організації в колежах і ліцеях трьох сесій сексуальної освіти, які, зосереджуючись не лише на біологічних знаннях, а й на психологічних, емоційних, соціальних, культурних та етичних вимірах сексуальності, пов’язують і доповнюють різні уроки, що викладаються в класі, інтегрують всі знання в кожній голові. Виокремлено ключову проблему в розробці змісту статевого виховання продовжує залишатися, передовсім, визначення співвідношення вивчення питань сексуальності та ідеї навчання утриманню від дошлюбних статевих контактів.
Відзначено, що традиційно статеве виховання в європейських країнах фокусується на потенційних сексуальних ризиках – таких, як незаплановані вагітності та захворювання, що передаються статевим шляхом, тоді як молодь, в т. ч. учнівська, повинна знати про сексуальність не лише з точки зору ризиків, а й з точки зору її потенціалу, щоб розвинути позитивне і відповідальне ставлення в цій сфері. Вказано, що, на жаль, в курс «Сексуальна освіта» більшості країн практично не входить інформація про побудову здорового шлюбу і міцної сім’ї.
При розгляді третьої складової підготовки до сімейного життя – формуванні усвідомленого батьківства основна увага приділена аналізу шкільних програм в європейських країнах. Відзначено, що на відміну від програм кінця ХХ ст., які були ідеалізованими і стереотипізованими, нині вони є реалістичнішими, більше відповідають вимогам часу. Цікавим з практичної точки зору є досвід Німеччини, де при опануванні програми «Час на роздуми про дітей» школярам пропонується правдоподібний «імітатор немовляти», який запрограмований на цілодобовий догляд і дає можливість учням прожити близькі до реальності будні, як зі справжньою дитиною.
Визначені основні типи підготовки майбутнього сім’янина. Зроблено висновок про відсутність в Європі єдиної уніфікованої моделі підготовки молоді до подружнього життя.